На початковому етапі нової енергетичної політики відбулася кампанія зі зниження теплових втрат у всіх громадських спорудах, зокрема було встановлено енер-гоефективні вікна, змонтовано теплоізоляцію, замінено нагрівальні прилади. Потім розпочалося будівництво демонстраційних установок. Поступово Гюссінг перетворився на місто з власною незалежною системою енерго- й теплопостачання.
Історичний розвиток регіону
Територія Гюссінгу, розташована на південному сході Австрії на кордоні з Угорщиною, є частиною Землі Бургенленд. До кінця Першої світової війни Бургенленд був у складі Угорського королівства; від 1921 року він став незалежним федеральним штатом Республіки Австрія.
Після встановлення кордонів великі міста району, такі як Оденбург і Штайн-на столицею Бургенленду стало місто Айзен-штадт, розташоване на півночі регіону, а південь опинився на периферії країни.
В Гюссінгу не було жодних економічних умов для створення промисловості. Крім того, великі міста з робочими місцями залишились на території Угорщини, а отже, для мешканців Гюссінгу були втрачені. Все це призвело до високого рівня безробіття та збідніння регіону в цілому.
До того ж постійний перерозподіл території Бургенленду негативно впливав на економіку регіону. Так, з 1938 по 1945 роки Бургенленд входив у склад Німецького Рейху, з 1945 по 1955 тут вже були розташовані радянські війська, хоча юридично територія вже належала Австрії. Лише після вступу Австрії в Євросоюз у 1995 році та отримання Бургенлендом статусу території вільної економічної зони розпочався розвиток регіону, на що сприятливо вплинула відсутність кордонів всередині Евросоюзу. Нинішній Бургенленд не "на задвірках" Європи: він розташований в її центрі і є сполучною ланкою між Східною і Західною Європою.
Історичний розвиток Гюссінга, природно, тісно пов'язаний з розвитком Бургенленду. Розташування в південній, "периферійній" частині, значна віддаленість від інших міст - все це не могло не відбитися на рівні життя в місті. Невелика територія не дозволяла отримувати економічний зиск від користування землею та місцевими лісовими угіддями. Поява нового підприємства в регіоні була рідкісним явищем, тому нові робочі місця практично не створювалися. Все це призвело до того, що населення переважно було зайняте на сезонних роботах, а також сприяло посиленню міграції, особливо молоді та кваліфікованих працівників.
Водночас енергозабезпечення регіону все більше залежало від постачання нафти. Понад 1,3 млн євро щорічно витрачалося на імпорт енергоносіїв, тоді як місцеві енергоресурси, як вже зазначалося, не використовувалися.
Економічний розвиток міста
Влада Гюссінгу у 1990 році з економічних міркувань прийняла важливе стратегічне рішення, яке вирішально вплинуло на подальшу долю міста: повна відмова від використання викопних видів палива й інтенсивний розвиток технологій отримання енергії з місцевих ресурсів, насамперед з деревини (40% району вкрито лісами). На реалізацію таких завдань планувалося скерувати кошти, які раніше витрачалися на придбання викопного палива й оплату електроенергії (1,3 млн євро/рік).
Першочерговими цілями було визнано: розвиток промисловості в регіоні й, відповідно, створення нових робочих місць; захист довкілля шляхом зменшення викидів СОг в атмосферу.
Завдяки активній діяльності у сфері відновлюваної енергетики (ВЕ) економічна ситуація в Гюссінгу за останні п'ятнадцять років змінилася докорінно. Для залучення промислових компаній в регіон міська влада вжила низку заходів, як-от: звільнення від місцевих податків на певний час, пільги на придбання землі та забезпечення землею. Створення необхідної інфраструктури, включаючи ТЕЦ, було важливою умовою для розвитку промисловості, зокрема деревообробної, підприємства якої могли б, з одного боку, продавати відходи деревини, з іншого -отримувати теплову енергію.
В період з 1988 до 2003 року в місті почали працювати 42 компанії, було створено 475 робочих місць. Чотирнадцять компаній працюють безпосередньо в галузі ВЕ. Серед них насамперед слід відзначити завод з виробництва біодизельного пального, станцію централізованого теплопостачання (ЦТ) і міні-ТЕЦ, що працює на енергії біомаси, а також сервісні й консультаційні компанії, туристичні фірми, котрі сприяють передусім розвиткові еко-туризму в регіоні. Всі ці компанії тісно співпрацюють з технологічним центром Гюссінгу, створеним у 2001 році. Головне завдання центру - розвиток і впровадження екологічно чистих технологій,особливо технологій отримання енергії з біомаси. Міжнародний дослідний інститут почав діяти в місті у 2001. році.
Завдяки створенню нових компаній загальна сума інвестицій в Гюссінг склала 102,4 млн євро, а створення 475 нових робочих місць дало б млн євро чистого прибутку, який і залишився в регіоні. Використання місцевих енергоресурсів позитивно вплинуло на розвиток культури, спорту, туризму. Без перебільшення можна стверджувати, що економіка міста почала квітнути.
Перспективи
Нині Гюссінг став центром з використання ВЕ в Австрії, і внесок міста у виконання країною рішень Кіотського протоколу - відчутний. Тепер Гюссінг - це модель успішного економічного розвитку, загальновизнаний міжнародний енергетичний центр.
В найближчому майбутньому планується розширити території та підвищити якість моделі "енергонезалежного міста". Для цього необхідно більш ефективно використовувати вже існуючі в місті технології та впроваджувати нові (наприклад, виробництво енергії з використаної олії та з біогазу), реалізовувати проекти з поширення цих технологій на територію цілого району Гюссінгу. Сприятливим фактором для останньої мети є багатство лісових угідь в краї (40%), тому деревної біомаси є цілком достатньо. Реалізація планів сприятиме подальшому піднесенню не тільки лісової промисловості, але й сільського господарства регіону. Особлива увага буде надана створенню гнучкої системи енергозабезпечення з використанням різноманітних джерел енергії в залежності від місцевих і сезонних умов.
Отже, розширення й удосконалення енергетичної моделі міста - це реальна необхідність, котра стимулюватиме процвітання регіону в цілому.
Підприємство, засноване у 1991 році, -це своєрідний кооператив з 500 членами. Завод виробляє біодизельне пальне і рапсову олію. Виробничий процес є безвідходним, оскільки отримуваний побічний продукт використовується як протеїнова добавка до корму худоби.
Біодизельне пальне заводу відповідає австрійським стандартам С 1191, DIN E 51 606 і є високоякісним екологічно чистим продуктом. Воно біологічно розкладається, тому не завдає шкоди, потрапляючи у ґрунт.
Продуктивність підприємства складає близько 1400 л/добу за однозмінної роботи. Завод працює 300 днів на рік. За виробничим процесом наглядають лише дві особи.
Сума інвестицій в будівництво заводу склала 2,5 млн євро, половину з них було отримано у вигляді фінансової допомоги з боку держави.
Міні-котельні
У південній частині Гюссінгу є дві міні-котельні. Перша (район Глазінг), що належить теплопостачальній компанії міста,
- працює на деревній трісці. Друга, збудована у 1996 році в районі Урберсдорф, працює за рахунок комбінованого використання сонячної енергії та біомаси. Члени кооперативу здійснюють технічне обслуговування цієї котельні та постачають деревину. Влітку гарячу воду отримують з допомогою сонячних колекторів, - саме в цьому й полягає унікальність котельні. Зараз вона забезпечує теплом і гарячою водою сорок домашніх господарств (загалом до котельні можна під'єднати 50 будинків). Для виробництва теплової енергії також використовується котел потужністю 650 кВт, який працює на відходах деревини. Гаряча вода зберігається в баках об'ємом 2-30 кубометрів. Споживачам вона транспортується системою трубопроводів загальною протяжністю 2,5 км. Сумарна площа сонячних панелей становить 340 м2. Капітальні вкладення в проект склали близько 872 тис євро. Фінансову допомогу надали ЄС, федеральний і національний уряди, забезпечивши близько половини необхідних інвестицій.
Станція ЦТ
Станцію ЦТ, що працює на деревній трісці, було введено в експлуатацію у 1996 році. Вона забезпечує тепловою енергією не тільки центр Гюссінга та його промислову зону в північній частині міста, але й ряд прилеглих районів.
Для виробництва тепла використовуються два котли на біомасі потужністю 3 та 5 МВт. Для покриття пікових навантажень передбачений котел, що працює на мазуті, потужністю б МВт. Щорічно котли виробляють 26 млн кВт*год тепла. Загальна протяжність тепломережі становить 27 км. Капітальні вкладення в будівництво станції склали 10,2 млн євро. Тепер до тепломережі станції під'єднано 95% громадських споруд
та близько 40% будинків приватного сектора. Станція забезпечує надійне і якісне теплозабезпечення споживачів за рахунок місцевих видів палива (передусім деревної біомаси).
Дві демонстраційні міні-ТЕЦ на біомасі
Проект зі створення ще однієї міні-ТЕЦ на біомасі був реалізований у 2001 році. Для цього було створено об'єднання "Ренет-Австрія", головною метою якого була розробка ефективного технологічного процесу, який мав базуватися на газифікації біомаси.
Розроблений процес в киплячому шарі складається з двох стадій: власне газифікації та доспалювання твердого залишку. Він розпочинається з парової газифікації біомаси за температури 850°С. Використання водяної пари замість повітря спричиняє утворення висококалорійного генераторного газу з незначним вмістом смол, але без азоту. Основними складниками газу є водень, моноксид вуглецю і метан. Твердий залишок через шар інертного матеріалу (піску) потрапляє у зону горіння і там доспалюється. Теплота, що накопичується в інертному матеріалі, потрібна для підтримування процесу газифікації.
Димові гази відводяться окремо. Вони використовуються для додаткового отримання теплової енергії. Генераторний газ, перш ніж його використовувати в газовому
двигуні, необхідно охолодити й очистити. Теплота, відведена під час охолодження газу, застосовується для теплозабезпечен-ня споживачів. Від пилу газ очищається в тканинному фільтрі. Частина відфільтрованого газу скеровується назад у зону горіння. В процесі проходження генераторного газу через скрубер зменшується концентрація смол, аміаку й сірки. Для вимивання цих компонентів використовується біодизельне пальне, яке виробляється на заводі в Гюссінгу. Насичене зазначеними речовинами біодизельне пальне спалюється. Таким чином, газифікація не призводить ані до утворення відходів, ані до забруднення води. Єдиним залишком є зола в зоні горіння.
Охолоджений та очищений генераторний газ надходить в газовий двигун, який виробляє електроенергію. Теплота, відведена під час охолодження двигуна, також використовується для теплозабезпечення споживачів. Отже, за ККД виробництва електроенергії 25-28%, загальний ККД процесу складає понад 85%. З кожних 1,76 т використаної деревини отримується 2 МВт*год електричної та 4,5 МВт*год теплової енергії. Електрика надходить у міську мережу. Міні-ТЕЦ разом з двома станціями повністю забезпечують Гюссінг тепловою та електричною енергією.
На будівництво й запуск міні-ТЕЦ було витрачено 10 млн євро. Фінансування від Євросоюзу, федеральних і місцевих владних структур склало 60% від загальної суми інвестицій.
Другу станцію ЦТ Гюссінгу споруджено і введено в експлуатацію у 2002 році. Для будівництва було вибрано промислову зону міста - саме там локалізуються основні споживачі тепла (сушильні камери для деревини) та безпосереднє джерело деревних відходів (фабрика з виробництва паркету). Деревні відходи з бункера-нако-пичувача скеровуються пневмотранспор-том безпосередньо в котел.
Максимальна потужність станції складає 3,5 МВт за витрати деревини близько 750 кг/год (4,5 м3/год). Така витрата палива забезпечується, коли фабрика працює на повну потужність. ККД роботи котла коливається від 88 до 92%.
Будівництво станції, профінансоване федеральним і місцевим урядами, обійшлося приблизно у 873 тис євро.
Демонстраційна сонячна міні-ТЕЦ
Ця установка забезпечує гарячою водою та електроенергією учбовий інститут Гюссінгу. Виробництво нею електрики становить 10 кВт на 100 м2 площі фотоелектричних панелей. Для гарячого водопостачання використовуються сонячні колектори загальною площею 40 мг. Бак для зберігання гарячої води - об'ємом 30 м3. Енергетичний ефект внаслідок використання сонячної установки складає близько 15 МВт*год щорічно. У мережу постачається 9 МВт*год електроенергії.
Капітальні витрати на спорудження установки склали 23 тис євро.
Європейський центр
Європейський центр з відновлюваної енергії був створений у Гюссінгу в 1996 році. Він координує роботу всіх підприємств і установ у цій галузі, об'єднуючи вчених та експертів у сфері ВЕ, представників міністерств і владних структур як місцевого, так федерального рівнів. На сьогодні Центром реалізовано чимало проектів, спрямованих, в першу чергу, на запровадження в регіоні технологій отримання енергії з відновлюваних джерел, а також на різноманітні туристичні, культурні й освітні заходи для всіх відвідувачів Гюссінгу, котрі приїжджають сюди з усього світу.
Інформаційні джерела:
Зелена енергетика | №2(14) - 2004